Вишиті рушники схеми
Вишиті рушники завжди посідали важливе місце у житті українського народу. Ще з давніх-давен ними прикрашали свої оселі наші предки. Їх можна було побачити на столі, на покутті, над іконами, вони ніби відображали душу оселі. Крім того, вони характеризували жіночу майстерність та працелюбність, адже вишивання це не тільки велика праця, потрібно було мати ще й естетичний смак.
Наші предки вірили, що кожен символ, кожен орнамент ніс в собі певне значення. Тому його можна поділити на кілька типів: обрядовий для весільних церемоній називався весільним, сватам давали плечовий , подарунковий дарували на хрестини. Вишиті народні рушники та схеми використовувалися і в побуті: рушничок для посуду та столу називався стирок, а от вишитий рушничок для обличчя та рук – утирач. Символічне значення його не втратило своєї ваги і сьогодні.
Традиційний український вишивався на білій тканині, мав геометричні орнаменти та стримані кольори, зазвичай це червоний та чорний. Деяка різниця в кольорах та орнаментах зумовлена регіональними особливостями. А от весільні вишиті рушники схеми, та ті що вишивались на хрестини були світлими, не маючи чорного кольору, щоб доля у молодої пари чи у немовляти була щасливою. Вважалося, якщо молода дівчина сама вишиває свій, то вишиває свою долю. «Хто вишиває свій, той очищає свою душу», - так казали наші предки.
Пройшли століття, але він і досі не втратив свого значення. Звичайно його вже не побачиш на видних місцях у наших домівках, але він досі символізує гостинність, чистоту, любов батьків до дітей і навпаки. Вишитий рушник це оберіг. Оберіг не тільки для кожного з нас, а для всього українського народу.
Вишиті рушники схеми
Вишиті рушники завжди посідали важливе місце у житті українського народу. Ще з давніх-давен ними прикрашали свої оселі наші предки. Їх можна було побачити на столі, на покутті, над іконами, вони ніби відображали душу оселі. Крім того, вони характеризували жіночу майстерність та працелюбність, адже вишивання це не тільки велика праця, потрібно було мати ще й естетичний смак.
Наші предки вірили, що кожен символ, кожен орнамент ніс в собі певне значення. Тому його можна поділити на кілька типів: обрядовий для весільних церемоній називався весільним, сватам давали плечовий , подарунковий дарували на хрестини. Вишиті народні рушники та схеми використовувалися і в побуті: рушничок для посуду та столу називався стирок, а от вишитий рушничок для обличчя та рук – утирач. Символічне значення його не втратило своєї ваги і сьогодні.
Традиційний український вишивався на білій тканині, мав геометричні орнаменти та стримані кольори, зазвичай це червоний та чорний. Деяка різниця в кольорах та орнаментах зумовлена регіональними особливостями. А от весільні вишиті рушники схеми, та ті що вишивались на хрестини були світлими, не маючи чорного кольору, щоб доля у молодої пари чи у немовляти була щасливою. Вважалося, якщо молода дівчина сама вишиває свій, то вишиває свою долю. «Хто вишиває свій, той очищає свою душу», - так казали наші предки.
Пройшли століття, але він і досі не втратив свого значення. Звичайно його вже не побачиш на видних місцях у наших домівках, але він досі символізує гостинність, чистоту, любов батьків до дітей і навпаки. Вишитий рушник це оберіг. Оберіг не тільки для кожного з нас, а для всього українського народу.