На лицевому боці тканини і з вивороту робоча нитка утворює пунктир. Стібки мають бути однакові. Довжина їх залежить від товщини тканини. На тонкій тканині робимо стібки коротші, а на товстій – довші. Лінія шва йде між двома нитками піткання по прямій, тобто паралельно їм. Якщо на тканині не можна порахувати нитки, то олівцем (під лінійку) проводитять легку лінію шва.
2. Стебнівка (ручна строчка). Цей шов дуже поширений в побуті. Він застосовується в основному при зубцюванні та зшиванні вишитих виробів, іноді – в художній вишивці. Закріпивши нитку з вивороту тканини, голку виводимо на лицевий бік.
Відрахувавши 3 нитки основи назад, вколюємо і набираємо на голку 6 ниток основи (3 з них уже покриті лицевим стібком, і 3 наступні), протягуємо нитку і вколюємо голку в закінчення попереднього стібка. Щоб шов був гарним, нитки потрібно рахувати. Якщо структура тканини не дає змогу рахувати нитки, потрібно стежити, щоб шов був прямим, а стібки рівними й ритмічними. Тоді шов буде рівномірний, подібний до машинного.
3. Низинний шнурок застосовують для оформлення країв орнаменту в жіночому і чоловічому одязі, а також як самостійний декоративний шов. Його виконують з вивороту тканини. Нитку закріплюємо і відступаємо на 2 нитки назад по діагоналі. При цьому відраховуємо 2 горизонтальні і 2 вертикальні нитки вниз і вколюємо голку. Голку виколюємо паралельно витягнутій робочій нитці на 2 нитки основи вперед і знову вколюємо по діагоналі на 2 нитки назад і т.д.
http://www.nastunya.com.ua
